1.
Система виховного процесу
Всякий процес
являє собою сукупність закономірних і послідовних дій, які спрямовані на
досягнення певного результату.
Сутність виховного процесу полягає в тому, що зовнішнє
(об’єктивне) стає внутрішнім (суб’єктивним) перетворюючись в свідомість, почуття, норми поведінки особистості.
Для того, щоб
виховний процес досягав цієї мети необхідно, щоб він здійснювався як
цілеспрямований поетапний процес, що становить цілісну систему.
Основними учасниками виховного процесу є суб’єкт – майстер виробничого навчання (або класний керівник), той хто здійснює процес виховання, об’єкт –
учень.
Виховний процес здійснюється в певних умовах. Таких
умов виділяють три: природні (біологічні), соціальні (оточуюче середовище), духовні.
Зміст виховання реалізується у формах виховання. Для
того, щоб реалізувати зміст через форми та методи потрібні елементи організації.
Процесуальна сторона виховного процесу являє собою
виховну роботу, де виховна робота – це процес, який здійснюється з
урахуванням об’єктивних і суб’єктивних чинників.
У зв’язку з отриманням України незалежності
відбуваються зміни і в освіті.
Перша особливість виховного процесу на сучасному етапі
– це гуманізація і демократизація, які передбачають пріоритет
особистості учня в навчально-виховному процесі.
Пріоритет – сама особистість учня.
Друга – здійснення особистісно-орієнтованого
виховання – передбачає формування позитивної адекватної «Я-концепції»
особистості, основою якої є самоповага (любов
до себе, відчуття кожним учнем власної гідності).
Третя особливість – підхід до виховання як
соціально-особистісного феномену. Основним чинником процесу виховання є
соціальний фактор, але не можна нехтувати біологічним фактором.
Четверта – посилення уваги до національного і громадянського
виховання. Треба поєднувати загальнолюдські цінності з національними
особливостями.
3.
Характеристика учасників виховного процесу ПТНЗ
Особливості контингенту учнів ПТНЗ:
1.
Професійний принцип комплектування навчальних
груп (на відміну від територіально-вікового принципу комплектування класів
середньої загальноосвітньої школи).
Наслідок: через те, що місце навчання учнів та місце
проживання часто знаходяться один від одного далеко (територіально не
пов’язані), часто важко налагодити контакти з сім’єю учня. В результаті цього
мають місце: обмаль інформації про умови становлення особистості учня, методи виховання, що застосовувались, відірваність
від сім¢ї
під час проживання в гуртожитку;
2.
Мотиви вступу на навчання в даний ПТНЗ, як
правило, не пов’язані з отриманням професії, за якою здійснюється навчання
(вступають до профтехучилища тому, що: найближче від місця проживання ПТУ; тут
вже навчаються друзі, подруги; після закінчення даного ПТУ за отриманою в ньому
професією можна влаштуватися на підприємство, де працюють
батьки, які домовляться про хороше робоче місце тощо).
Наслідок: відсутність інтересу до професії, бажання оволодіти саме цією
професією через не повя’заність з нею подальших життєвих планів. Як результат –
за три роки навчання може виникнути не тільки стійка байдужість до навчання,
але і до праці взагалі.
3.
На навчання в ПТУ часто вступають учні, інтереси
яких в школі не проявились чи не були виявлені їх вчителями («сірі
мишки»).
Наслідок: соціалізація даної частини контингенту учнів ускладнена.
Вона не змогла закінчитися в школі і ускладнюється в ПТУ, оскільки відсутність
стійких інтересів робить неможливим плинність процесу входження до суспільства
соціально-значимими шляхами. Дана група учнів, при умові відсутності у них
інтересів і успіхів у навчанні, несе в собі потенційну загрозу асоціальної
поведінки, оскільки таку поведінку вони нерідко розглядають як єдино можливий
спосіб соціалізації.
4.
Нерідко серед учнівського колективу профтехучилища
зустрічаються учні, з якими в школі працювали малокваліфіковані вчителі.
Наслідок: ці учні не можуть, чи не хочуть,
продовжувати навчання в школі, у багатьох з них сформоване стійке негативне
ставлення як до навчання, так і до педагогів.
5.
Частина контингенту учнів ПТУ складають учні з
відхиленнями в поведінці, яких можна охарактеризувати як «педагогічний
брак».
Наслідок: якщо в шкільному класі таких учнів 3-5
чоловік, то в силу специфіки тієї чи іншої професії чи місця розташування ПТУ з
них може бути сформована вся навчальна група.
6.
В навчальній групі ПТУ зібрані учні з різних шкіл, з
якими працювали вчителі, що представляють різноманітні наукові школи виховання,
що відображалось в методах виховання, які вони застосовували.
Наслідок: неодноманітне ставлення учнів до членів
педагогічного колективу (і дорослим взагалі), до дисципліни, до одногрупників,
до самого себе тощо.
7.
Одностатевий став навчальних груп в силу специфіки тієї
чи іншої професії.
Наслідок: відсутність такого об’єктивно необхідного
для підлітків і юнаків виду спілкування, як спілкування з однолітками протилежної статі.
Все це спостерігається на фоні загальних прорахунків
освіти:
1.
відсутність уваги до конкретної людини і знань про неї;
2.
вербальний (словесний) підхід до навчання та виховання і методи, пов’язані з ним;
3.
заборонно-обмежувальний стиль
виховання;
4.
відсутність уваги педагогів до розвитку в учнів
загальнолюдських рис особистості (гідності, достоїнства, порядності, доброти, милосердя тощо);
5.
відсутність диференційованого підходу до виховання
юнаків та дівчат;
6.
фрагментарність, відсутність цілісного підходу до
виховання, тобто відсутність організованої життєдіяльності учнів у стінах
навчального закладу (виділялись окремі сторони виховання – естетичне, трудове, моральне
та ін.).
Інженерно-педагогічний колектив профтехучилища та
його специфіка
Інженерно-педагогічний колектив (ІПК) профтехучилища –
це дві великих категорії інженерно-педагогічних працівників:
1.
Майстри виробничого навчання (в/н) – займаються
практичним (виробничим) навчанням учнів.
2.
Викладачі, які здійснюють теоретичне навчання і
поділяються на:
а) викладачів спеціальних дисциплін;
б) викладачів загально технічних дисциплін;
в) викладачів загальноосвітніх дисциплін.
До особливостей ІПК можна віднести:
1.
Наявність в ІПК працівників, які не мають
базової психолого-педагогічної підготовки поряд з працівниками, що мають
базову педагогічну освіту (випускники педагогічних і інженерно-педагогічних вузів, педагогічних
факультетів державних університетів, індустріально-педагогічних технікумів та
коледжів).
Наслідок: взаємне непорозуміння в питаннях кінцевої
мети виховання, вибору методів і засобів виховання. Якщо випускники
педагогічних вузів намагаються працювати на науковій основі, то їх колеги, що
не мають педагогічної освіти , працюють виходячи з позицій
щоденно-побутового світогляду.
2.
Різний рівень психолого-педагогічної підготовки інженерно-педагогічних
працівників (одно-двомісячні курси підвищення кваліфікації;
індустріально-педагогічний технікум, коледж; інженерно-педагогічний факультет,
вуз).
Наслідок: різний ступінь використання наукових знань і
підходів до освіти і виховання учнів ПТНЗ.
3.
Відмінності не тільки в освітньому, але і в
загальнокультурному рівні інженерно-педагогічних працівників, які зумовлені
наявністю в інженерно-педагогічних кадрах особистостей, що представляють по
своєму попередньому життєвому досвіду різні класи і прошарки суспільства: від
виробничих робітників і працівників сфери обслуговування до технічної та
творчої інтелігенції.
Наслідок: відмінності в розумінні соціальних,
професійних та індивідуальних життєвих цінностей.
4.
Мимовільне зниження культури педагогічного спілкування
(можливість професійних деформацій), з причини довготривалої роботи з
контингентом учнів ПТУ, більшу частину якої (порівняно з загальноосвітньою
школою) складають учні з відхиленнями в поведінці.
Наслідок: не всі колеги по роботі можуть служити
особистим прикладом для учнів.
5.
Відсутність єдиного керівництва навчальною
групою ПТУ: 1-2 майстра виробничого навчання + класний керівник.
Наслідок: неузгодженість дій, яка заважає практичній
реалізації принципу єдності педагогічних вимог.
4. Особливості виховної роботи в ПТНЗ. Методика
планування
·
Учні ПТУ, порівняно з школярами, більш довгий
час знаходяться під цілеспрямованим педагогічним впливом, здійснювати який
в ПТУ дозволяє наявність 2-3 інженерів-педагогів, що керують однією навчальною
групою;
·
Відмінність в характері навчальної праці, яка в ПТУ є навчально-виробничою,
причому її виробничий характер зростає від курсу до курсу;
·
Виховна робота в ПТУ часто пов’язана з перевихованням
або з усуненням вже існуючих суттєвих деформацій в поведінці учнів;
·
Необхідність врахування виховного впливу
того трудового колективу, в якому учні проходять виробниче навчання та
виробничу практику;
·
Необхідність комплексного врахування всіх
особливостей контингенту учнів ПТУ та інженерно-педагогічного колективу;
·
Необхідність прищеплення (крім загально
соціальних) правил та норм поведінки в професійному середовищі.
Методика планування
В ПТНЗ існує система планування училищної роботи, яка
включає загально училищний план виховної роботи; виховний план організатора
виховної роботи; виховний план класного керівника; виховний план учнівських організацій; плани
гуртків, спортивних секцій, бібліотеки.
Ефективність планування забезпечується рядом вимог:
o
врахування досягнень педагогічної науки і
передового педагогічного досвіду;
o
скоординованості виховних впливів;
o
чіткості і конкретності;
o
усунення однобокості (переважно вплив на
свідомість);
o
врахування можливостей учнів;
o
залучення учнів до складання планів.
Основним планом в ПТНЗ є план роботи класного
керівника.
Комментариев нет:
Отправить комментарий